«Едіп» Богомазова в одеському Українському театрі (ФОТО)

Едіп. «Ім’я твоє у горі народилось»
Трагедія афінського поета і драматурга Софокла «Цар Едіп» продовжує підкорювати уяву глядача українського театру ім. В.Василька. Здається, нікого не здивує, що античний твір не втрачає своєї актуальності й донині. Впродовж усього сюжету перед героями завжди постає проблема моралі – одна з найголовніших невирішених проблем сьогодення. Давньогрецький філософ Аристотель, автор терміну «етика», вважав п’єсу Софокла ідеальною трагедією. Але, на сьогоднішній день, публіка театру, як будь-якого іншого виду мистецтва, вимагає нових засобів для розповіді тієї чи іншої «історії». Хочу звернути увагу – нам, українцям, пощастило – ми маємо талановитого майстра, заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Богомазова. Саме він виконував обов’язки режисера-постановника і на цей раз. Як результат, ми маємо змогу переосмислити еталонну трагедію в межах сучасного театру.
За основу сюжету п’єси взято давньогрецький міф про Едіпа та його рід, приречений на загибель. Батько Едіпа – Лай, діючий правитель Фів, отримує страшне пророцтво дельфійського оракула відносно своєї долі. У зв’язку з цим він наказує кинути свого сина-немовля в горах Киферона, подалі від рідних країв. Але, напрочуд, Едіп був врятований і вихований в Коринфі. Досягши повноліття, юнак вирушив до Фів. На дорозі йому зустрівся Лай, сутичка з яким спричинила смерть царя. Таким чином, збувається давнє таємне пророцтво: син вбиває батька. Нічого не підозрюючи, Едіп продовжує свій шлях. Діставшись Фів, він одружується із вдовою Лая, яка насправді є матір’ю Едіпа. Через деякий час правда втрачає свою таємність. Зміст колишнього пророцтва спершу відкривається для Іокасти, дружини та одночасно матері Едіпа. Не витримавши ганьби, вона накладає на себе руки. Едіп, в свою чергу, не вважає смерть достатнім покаранням для себе. Збентежений він виколює собі очі, намагаючись помститися і поплатитися за власну «сліпоту» розуму. Саме тоді ми можемо спостерігати головне переродження – втрата здатності бачити, але здобуття мудрості, зору свідомості. «Хто народив тебе? Цей день тебе народить!»
Текст — Мария Гапонова, фото — Лев Райзман.