На одеського активіста, колишнього військового скоєно напад, поліція прийняла сторону злочинців
Історія бере свій початок ще багато років тому, коли в Одесі, за місцем проживання Ігора Калініна, він стикнувся з неправомірними діями його сусідів - маргінальних елементів, які створювали дискомфорт для мешканців цілого будинку. Вищезгадані сусіди регулярно влаштовували п’яні дебоші, бійки, смітили у під’їздах будинку та на території, чіплялися до мешканців, зокрема, вимагали гроші. За свідченнями очевидців, дебошири вживали не лише алкоголь. Проте жодної реакції з боку поліції не було.
Ситуація стала набагато гіршою трохи згодом - коли одного дня влітку 2021 р. дружина Ігора поверталася додому, а один з вищезгаданих громадян, фактично хазяїн кубла, спілкувався з черговим гостем, якій стояв під його вікном із пляшкою. Побачивши жінку, він агресивно заявив з вікна на весь двір, що вона, мовляв, «не поважає» його, адже не дає йому грошей «на пиво» - після чого його товариш по чарці пообіцяв «розібратися», зайшов за пані до під’їзду та наніс їй кілька ножових поранень в шию.
На щастя, жінка вижила, але тепер вона є інвалідом першої групи і потребує постійного догляду, через що Ігор не зміг приєднатися до своїх побратимів з початком навали. Нападника невдовзі затримали в Одеській області - до суду він не дожив, безславно закінчивши своє життя у СІЗО. Тим не менш, проблеми це не вирішило - адже він був лише одним з агресивних маргіналів, а його спільника, хазяїна кубла, не притягнули до відповідальності ані як замовника, ані навіть за надання неправдивих свідчень в рамках слідства, адже, за його словами, ніякого нападу ніхто з його знайомих не вчиняв.
Варто зазначити, що після цього це кубло аж ніяк не припинило існування, всупереч здоровому глузду. Товариши по чарці сусіда з першого поверху продовжили «чергувати» під його вікном, і хтось рано чи пізно мав стати наступною жертвою. Ігор неодноразово звертався до поліції - але жодної реакції не відбулося. Ні дільничний, ані слідчі територіального органу НП не реагували належним чином на його заяви, ба більше – чомусь вилучили усю техніку як речові докази в рамках судового процесу та повернули її лише після звернення до суду в некомплектному стані без карт пам’яті. Навіть звернення до генерала поліції Семенишина та прокуратури були фактично проігноровані.
Для Ігора подальше співіснування з подібними виродками, яких певний час не було видно на горизонті з початку московитського вторгнення, принесло ще більше неприємних ситуацій - в серпні 2024 року він, повертаючись додому, помітив під тім самим вікном кубла двох чергових осіб, які перебували в стані сп’яніння, спілкуючись з вищезгаданим горе-сусідом, голосно лаялись нецензурно, незважаючи на пізній час, порушували громадський порядок. Ігор сказав їм йти геть, проте у відповідь вони наблизились до нього з погрозами і майже почали бійку, але в той самий час у під'їзд входила сусідка, і вони трохи заспокоїлись. Ігор пішов додому, пригрозивши поліцією. Хай там як, через 15 хвилин Ігореві потрібно було вийти, аби поставити мотоцикл у гараж, після чого його знову покликала ця компанія - він підійшов, після чого отримав порцію перцевого газу з балончика, а виродки почали його бити групою. Вирвавшись, Ігор почав намагатися відірватися від нападників, також голосно кричачи до сусідів, аби ті викликали поліцію. Йому вдалося забігти у під’їзд та потрапити додому, де він промив очі, в той час як неадеквати стукали по всіх дверях з погрозами.
Через якийсь час Ігору в двері подзвонив наряд поліції - він відкрив їм двері, тримаючи в руках звичайне долото, адже на його питання «Хто там?» поліцейські промовчали.
Його відразу ж сфотографували, пообіцяли викликати СОГ (слідчо-оперативну групу), яка, звісно ж, не приїхала. Наступного дня Ігор звернувся до поліції з заявою про груповий напад на нього, проте потім його допитали як нападника!
Минуло більш ніж три місяці, і раптом у двері Ігора знову подзвонили поліцейські - на цей раз з обшуком. Як виявилося, в процесі погоні за ним, один з п’яних виродків зламав руку, намагаючись вибити двері в під’їзді. З точки зору поліцейських це виглядало так - Ігор нібито умисно напав з «металевим прутом» на п’яного, але ні в чому не винного маргінальчика, зламавши йому руку, поки дружки цього п’янички нібито ігнорували весь цей процес і були, на думку поліції, свідками. Навіть патрульні поліцейські дали відверто брехливі покази, засвідчивши, що Ігор нібито їм сказав, що ходить з цім долотом на вулицю для самозахисту. Проте в ділі немає жодних показів сусідів, які, певно чули або бачили бійку. Отже, Ігору вручили підозру за ст.122 ККУ, навіть не знявши з нього побоїв та опіків від балончика. Усі «козирі» слідства – покази одного з двох нападників, якій для них є свідком, та долото, з яким поліція побачила Ігора у нього вдома і з яким не робилось жодної експертизи.
Ситуація наразі наступна: Ігор є підозрюваним у кримінальний справі, яка є ні чим іншим, як черговою жалюгідною спробою некомпетентних поліцейських підняти собі показники перед кінцем року. Його дружина є інвалідом, а він піклувальником, тож без його допомоги вона не зможе повноцінно жити та банально забезпечувати свої потреби. Жодної реакції з боку поліції на діяння відверто неадекватного маргінесу не було і, схоже, без розголосу не буде.
Редакція залишає реквізити Ігора Калініна в разі, якщо ви захочете йому допомогти, адже знає Ігора особисто та ні секунди не сумнівається в тому, що жодного разу не судима людина, один з найбільш соціально активних представників Одеської громади ще з часів ранніх 10-х років, не вчиняв нічого протиправного, а просто став жертвою нігілізму і некомпетентності, а щонайгірше - тотальної відсутності людяності у тих, кого чомусь прийнято називати правоохоронцями.
Реквізити:
ПБ № 5168 7456 1542 9468
